Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 904/9022/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.суддівКорсака В.А., Швеця В.О.за участю представників: позивача не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлені належним чином)відповідачане з'явився (про час і місце слухання справи повідомлені належним чином)від ОСОБА_4Совершенний Р.П. - адвокат (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №3792 від 25.06.2019) Лиска П.О. - адвокат (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №996 від 01.07.2011) розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі№ 904/9022/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_8 провитребування майна за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 26-04-16 від 26.04.2016

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 (суддя Петрова В.І.) заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду від 16.06.2016 задоволена.

Скасовано рішення Третейського суду від 16.06.2016 у складі одного третейського судді Авдєєвої Юлії Миколаївни, створеного для вирішення конкретного спору сторонами, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про витребування майна за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 26-04-16 від 26.04.2016.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" ухвала господарського суду від 24.11.2016 переглянута в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 (головуючий суддя Березкіна О.В., судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В.) залишена без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 і прийняти нове рішення, яким залишити без задоволення заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду від 16.06.2016, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 128 Господарського кодексу України, статті 51 Цивільного кодексу України, статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України.

Також заявник вважає, що суди зробили неправильні висновки щодо непідвідомчості вказаного спору третейським судам.

На думку скаржника, суди дійшли помилкового висновку про те, що оскаржуваним рішенням були вирішені питання про права та обов'язки ФОП ОСОБА_4, який не був суб'єктом спірних правовідносин - договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 26-04-16 від 26.04.2016, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 05.04.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.04.2016 між ТОВ "Малі Будівельні Технології" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 було укладено договір відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 26-04-16.

Додатковою угодою №1 від 28.04.2016 до даного договору сторони домовились про те, що спори, які виникають при виконанні цього договору, вирішуються третейським судом у відповідності до Господарського процесуального кодексу України, із врахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про третейські суди".

Також сторони домовились, що третейський розгляд спорів між сторонами буде здійснюватись третейським судом у складі одного третейського судді, який назначається сторонами: Авдєєвої Юлії Миколаївни (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням третейського суду від 16.06.2016 у складі одного третейського судді Авдєєвої Юлії Миколаївни, який створений для вирішення конкретного спору сторонами, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про витребування майна за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 26-04-16 від 26.04.2016 позов задоволено частково.

Третейський суд зобов'язав Фізичну особу-підприємця ОСОБА_8 повернути ТОВ "Малі Будівельні Технології" передані їй за договором відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 26-04-16 від 26.04.2016 речі (одяг і взуття, які були у використанні), що належать на праві приватної власності ТОВ "Малі Будівельні Технології", у кількості 2100 кг і вартістю 63000,00 грн., після того, як прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Матяш А.Ю. поверне тимчасово вилучене майно ОСОБА_8.

Звертаючись до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про скасування в повному обсязі рішення Третейського суду від 16.06.2016 у складі одного третейського судді - Авдєєвої Юлії Миколаївни, створеного для вирішення конкретного спору сторонами, відповідно до додаткової угоди № 1 від 28.04.2016 до договору відповідального зберігання з правом користування та реалізації № 26-04-16 від 26.04.2016, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 посилався на те, що справа, по якій прийнято оскаржуване ним рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду, оскільки за результатами розгляду справи, виконання рішення потребуватиме вчинення відповідних дій від органу державної влади.

Крім того, в якості підстав для скасування рішення, заявник посилався на те, що третейським судом вирішено питання про права і обов'язки особи, яка не брала участі у справі - ФОП ОСОБА_4, який вважає себе власником майна, щодо якого вирішено спір.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов у даній справі, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив із того, що спір, за яким прийнято рішення третейським судом 16.06.2016 у складі одного третейського судді Авдєєвої Ю.М., не підвідомчий третейському суду відповідно до закону, оскільки виконання рішення третейського суду від 16.06.2016 залежить від об'єктивних умов - вчинення відповідних дій прокурором, а отже, потребує вчинення відповідних дій з виконання покладених Конституцією України та законами України завдань органом державної влади. Тобто, виконання рішення суду є неможливим до тих пір, доки прокурор не здійснить власних владних управлінських функцій.

Також суди дійшли висновку, що третейський суд у складі судді Авдєєвої Ю.М., під час розгляду справи, вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 51 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Таким чином, при розгляді справ зазначеної категорії господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, передбачених статтею 51 Закону.

Відповідно до статті 1225 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що спір, за яким прийнято рішення третейським судом 16.06.2016 у складі одного третейського судді Авдєєвої Ю.М., не підвідомчий третейському суду відповідно до закону з огляду на те, що згідно пункту 13 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому Законом можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин за винятком справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Для реалізації завершальної стадії судового провадження за рішенням третейського суду від 16.06.2016 необхідне повернення тимчасово вилученого майна від прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Матяш А.Ю. ФОП ОСОБА_8, про що зазначено в резолютивній частині рішення третейського суду.

Згідно статті 46 Закону України "Про третейські суди" висновки третейського суду, що містяться в рішенні по справі, не можуть залежати від настання або ненастання будь-яких обставин.

Проте, виконання рішення третейського суду від 16.06.2016 залежить від об'єктивних умов - вчинення відповідних дій прокурором, а отже, потребує вчинення відповідних дій з виконання покладених Конституцією України та законами України завдань органом державної влади. Тобто, виконання рішення суду є неможливим до тих пір, доки прокурор не здійснить власних владних управлінських функцій.

Владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією України чи законами України завдань. Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що майно, стосовно якого третейський суд ухвалив рішення, було вилучено під час проведення обшуку, повернуто ОСОБА_4 і в теперішній час знаходиться у ОСОБА_4

А відтак, суди дійшли правомірного висновку про те, що приймаючи рішення про витребування майна після того, як прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Матяш А.Ю. поверне тимчасово вилучене майно ОСОБА_8, третейський суд фактично поставив виконання рішення третейського суду в залежність від вчинення відповідних процесуальних дій у кримінальному провадженні прокурором. У разі ж, якщо прокурор не виконає своїх владних управлінських повноважень, то не буде обов'язковості для сторін рішень третейського суду, що прямо передбачено вимогами пункту 5 статті 4 Закону України "Про третейські суди".

Тимчасове вилучення майна є видом заходу забезпечення кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції про те, що результат розгляду справи за оскаржуваним рішенням третейського суду породжує необхідність вчинення дій органами державної влади або місцевого самоврядування, ґрунтуються на обставинах справи та нормах діючого законодавства.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що третейський суд вирішив питання про права та обов'язки скаржника, який не брав участь у розгляді справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи третейським судом є повернення майна (одяг і взуття, які були у використанні) від ФОП ОСОБА_8 до ТОВ "Малі Будівельні Технології".

Згідно документів первинного бухгалтерського обліку (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, вантажні митні декларації, замовлення покупця, сертифікатів якості, гігієнічних сертифікатів та договору поставки від 01.03.2016), які знаходяться в матеріалах кримінального провадження №202/2884/16-к, та копії яких долучені до матеріалів справи, вбачається, що спірне майно належить ФОП ОСОБА_4, та з матеріалів справи вбачається, що сторони третейської справи були обізнані про майнові претензії ФОП ОСОБА_4 на спірне майно.

Відповідно до Ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2016 у справі №202/2884/16-к, яка винесена в межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12016040630001113, по якій ОСОБА_4 є потерпілим, зобов'язано начальника СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області повернути власнику ОСОБА_4 вилучене згідно до протоколу обшуку від 28.04.2016 майно, зокрема, одяг та взуття, що були у вжитку - 100150,00 кг, які вилучалися з магазинів: згідно до протоколу обшуку від 28.04.2016, за адресою: АДРЕСА_2; протоколу обшуку від 28.04.2016 за адресою: АДРЕСА_3; протоколу обшуку від 28.04.2016 за адресою: АДРЕСА_4; протоколу обшуку від 28.04.2016 за адресою: АДРЕСА_5, та складу за адресою: АДРЕСА_6.

Із рішення третейського суду від 16.06.2016 вбачається, що при розгляді справи третейським судом не було залучено до участі у справі ФОП ОСОБА_4 та прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Матяш А.Ю.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.05.2016 у задоволенні скарги ОСОБА_11 на бездіяльність слідчого слідчого відділення АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Кривопуска О.Г. щодо неповернення тимчасово вилученого майна - відмовлено, з посиланням на те, що спірне майно належить ОСОБА_4

Однак, у рішенні третейського суду не зазначені докази належності спірного майна сторонам третейської угоди та не спростовано доводи ОСОБА_4 про належність саме йому спірного майна.

Крім того, із спірного рішення третейського суду від 16.06.2016 вбачається, що при розгляді справи третейським судом ОСОБА_4 не брав участі у справі, як і прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Матяш А.Ю., від виконання яким певних дій процесуального характеру щодо вилученого майна, залежить подальше виконання рішення суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що майно, яке було предметом договору відповідального зберігання, укладеного між ТОВ "Малі Будівельні технології" та ФОП ОСОБА_8 і предметом розгляду третейським суддею, було також предметом кримінального провадження, було вилучено в ході обшуку та повернуто ОСОБА_4 як власнику цього майна на виконання ухвали від 12.05.2016 у справі № 202/2884/16-к.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було вірно встановлено, що предметом розгляду третейського спору було майно, щодо якого існує спір між певним колом фізичних осіб, юридичних осіб та органів державної влади, про що було відомо як третейському судді, так і сторонам третейської угоди, а тому всі учасники цього спору мали брати участь у будь-яких справах, в яких вирішується юридична доля спірного майна.

Таким чином, оскільки третейський суд вирішив питання про права і обов'язки особи, яка не брала участь у справі - ФОП ОСОБА_4, та відповідно вирішив питання щодо майна, право власності на яке належить скаржнику, то висновки судів про порушення прав заявника є правомірними.

Твердження скаржника про те, що ОСОБА_4 не був стороною договору відповідального зберігання, а тому він не є особою, права якої порушені, судами вірно визнані безпідставними, оскільки предметом договору відповідального зберігання є майно, яке було вилучено у межах кримінального провадження і повернуто ОСОБА_4, як власнику цього майна.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанція вважає, що судові рішення прийняті у відповідності з нормами чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Решта доводів скаржника щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні скаржником зазначених положень права, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі №904/9022/16 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді В. Корсак

В. Швець